До Всесвітнього дня дикої природи 3 березня в Костянтинівській ЗОШ №9, з метою пропонування цінності дикої природи та необхідності її охорони, була проведена презентація статті "Дика природа. Заповідники Донбасу", яка була написана учнями 10-ого класу Ганночкою І., Чернишовим В. та Заболотною Т. під керівництвом вчителя біології Данильченко А.В.
У ході презентації учнями були розкриті поняття "дика природа" і сучасна ідея дикої природи, надана інформація про український степовий заповідник і його філії.
Дика природа
До Всесвітнього дня дикої природи
Ганночка Ігор, Заболотна Тетяна, Чернишов В’ячеслав
Учні 10 класу
Дика природа — великі, в значній мірі некеровані, неконтрольовані і незмінені людьми або здатні відновитися до такого стану ділянки землі, де підтримується місцеве біорізноманіття (включаючи хижаків), екосистемні процеси і є малозмінена людиною нежива природа (скелі, дюни, гори, водні джерела і тощо) На цих ділянках дика природа відтворюється без допомоги людини, природним шляхом, «диким» типом, зберігаючи саморегуляцію за рахунок внутрішніх зв'язків. Дика природа — це земля з власною волею. Ділянка дикої природи може також бути деякою мірою культурним ландшафтом, який використовується аборигенних народом протягом десятків тисяч років.
Територія дикої природи допускає сучасне невелике і ненастійливе людське вторгнення, але так, щоб природні процеси продовжували еволюціонувати. Дика природа не буває статичною і може мати кілька ступенів порушенності людиною.
Сучасна ідея дикої природи — система поглядів і підходів до дикої природи і її охорони, заснованих на тому, що дика природа — не тільки ресурс або важливий компонент екологічних систем. Дика природа — це ще й суб'єкт, зовсім інше, священний простір, Мати-Богиня, інша, більш стародавня цивілізація, існуюча поза людським контролем, повноправний партнер людини
У 1976 р. американський географ і захисник дикої природи Лінда Гребер випустила книгу «Дика природа як священний простір», в якій виклала концепцію етики дикої природи. На її думку етика дикої природи — це радикальний напрямок екологічної етики, орієнтованої на повагу свободи, інших прав дикої природи і шанування дикої природи як священного простору. Її мета — максимальне невикористання дикої природи, а також заповідання якомога більших площ дикої природи
Цінностями дикої природи є суб'єктивна оцінка її значення, мотивуюча поведінку людини. Цінності дикої природи діляться на зовнішні і внутрішню. До зовнішніх цінностей відносяться утилітарні — економічна, рекреаційна, а також не утилітарні — релігійна, екологічна, естетична, освітня, патріотична, етична, духовна, історико-культурна, наукова
Перша ділянка дикої природи — Пам'ятка Пеняцька на території сучасної України була заповідана в 1886 р. графом В. Дзєдушицьким (поблизу села Пеняки, під м. Броди в Тернопільському воєводстві, зараз Львівська область). У 1889 р. багатий землевласник Херсонської губернії Ф. Е. Фальц-Фейн взяв під охорону ділянка цілинного степу в своєму маєтку Асканія-Нова. У 1898 р. він бере під охорону нові ділянки цілини в 500 і 120 десятин, де починаються постійні дослідження ботаніка Й. Пачоського. У 1910 р. Хортицьке товариство охоронців природи викупило скельну ділянку Дніпра під сучасним м. Запоріжжя в кілька сот гектарів і взяло під охорону. У 1913 р. Кримське товариство дослідників природи та любителів природи взяло під охорону степову дільницю під Сімферополем. У 1914–1915 рр. граф Кочубей взяв під охорону 160 десятин свого Карлівського бору біля Диканьки.
На жаль, у ряді випадків інтерпретація дикої природи перетворюється на організацію розваг для людей на лоні дикої природи з метою отримання прибутку, що ніяк не в'яжеться із завданнями інтерпретаційної діяльності в дикій природі]. У цьому випадку дикій заповідній природі завдається непоправна екологічна шкода, у зв'язку з чим Законом України «Про природно-заповідний фонд України» будь-який туризм в природних заповідниках, а також в заповідних зонах національних природних парків та біосферних заповідників заборонений
Природні заповідники України — це природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, покликані зберігати в природному стані типові або виняткові для даної ландшафтної зони природні комплекси з усією сукупністю їх компонентів, вивчати природні процеси і явища, що відбуваються в них, розробляти наукові засади охорони навколишнього середовища. На території України 20 заповідників. На території Донецької області знаходяться філії Українського степового заповідника «Хомутівський степ», «Кам'яні могили», «Крейдова флора»
Хомутовський степ, природний заповідник
Хомутовський степ – цетральне відділення Українського державного степного природного заповіднику. Ботанічний заповідник. Розташований на крайньому південному сході Донецької області, майже на кордоні з Ростовською областю, за 20 км від узбережжя Азовського моря. Хомутовський степ – це все, що залишилося від колись неосяжного Дикого поля, що займало південну частину України. На його просторах з'являлися, розвивалися і зникали різні народи – скіфи, печеніги, половці, сармати і багато інших, які хвилями минали безкраїй степ, залишаючи на курганах вартових часу – кам'яних баб.
Хомутовський степ є природним еталоном для вивчення ґрунтів, флори і фауни. Тут нараховується 560 видів рослин, з яких 50 рідкісних та ендемічних, 15 з них занесені до Червоної книги. Найбільш типові представники флори: катран, тюльпан, фіалки, мигдаль, кермек, ковилі, пирій, костер, тирса, волошки, кашка, горицвіт, дрок, карагана, васильки, мятлик, шавлія і ще сотні інших рослин. На початку травня починається період квітіння диких півоній ("півонія", як говорять місцеві). Увесь степ вкривається яскравими червоними плямами квітів і стає схожим на червоне море.
Різноматіна і фауна заповідника: вовк, лисиця, єнотоподібний собака, заяць, полівка, медянка, вуж, гадюка степова, миші, тхір, ласка, ящірка, хом'як, байбак, ховрах, полоз, жаби і т.п. Пернатий світ степу представлений більш ніж 80 видами птахів: куріпка, перепіл, фазан, качки, дрохва, стрепет, жайворонки, шпаки, сорокопут-жулан, славки, синиці, луні, степовий орел, іволга, кобчик, пустельна, осоїд та інші.
Кам’яні Могили (заповідник, Донеччина)
Це гірська країна в мініатюрі. Вона бадьорить і заряджає відвідувачів цілющою енергетикою. Чарує незрівнянними ароматами і незайманістю степових трав...
Розташований неподалік від с. Назарівка Володарського району Донецької області.
Заповідник „Кам'яні Могили” заснований 5 квітня 1927 року як особлива природоохоронна територія. Його площа складає близько 400 га. Входить до складу Українського степового природного заповідника, підпорядкованого Президії Національної Академії наук України. Район урочища „Кам'яні Могили” у геологічному, біологічному, художньо-емоційному та історичному аспектах є водночас унікальним і репрезентативним.
Біологічна унікальність об’єкта З-поміж майже півтисячі видів рослин заповідника деревій голий і волошка несправжньоблідолускова є вузько ареальними реліктовими ендеміками, які крім території заповідника більше ніде не зустрічаються. А папороть-вудсія альпійська, крім заповідника, не зустрічається ближче ніж за 1000 км від нього.
Різноманітний і цікавий тваринний світ заповідника. Тут живуть лисиці, зайці, їжаки, сліпаки та ін., багато ящірок і гризунів, зустрічаються степова гадюка, водяний і звичайний вужі. У заповіднику живуть близько 3000 видів комах.
Крейдова флора
"Крейдова флора" - фактично єдина значна за розмірами заповідна ділянка кретофільної флори в Україні, що збереглася в задовільному стані. Заповідник розташований на правому крутому березі ріки Сіверський Донець між селами Закітне та Піскунівка.
Лісові угруповання у цьому відділенні займають площу 344 га, половина її припадає на сосну крейдяну, а половина - на байрачні діброви. З кретофільних видів виділяються дворядник крейдяний, дрік донський, гісоп крейдяний, громовик донський, дзвінець крейдяний, ранник крейдяний, шоломниця крейдяна.
Клебан-Бик
Клебан-Бик – регіональний ландшафтний парк на території Костянтинівського району Донецької області, розташувався на обох берегах ріки Кривий Торець і Клебан-Бикського водосховища, Особливу цінність на території парку має Клебан-Бицьке водосховище з прилеглими земельними ділянками.
Територія парку характеризується не тільки унікальними природними комплексами і об’єктами, але й особливими рекреаційними умовами, що визначаються різноманітними мальовничими ландшафтами.
Рослинний світ представлений байрачними лісами, де збереглася кам’янистолюбива засухостійка флора, а також ділянки цілинних типчаково-ковилових петрофільних степів. Чагарники представлені караганою, шипшиною, таволгою, кизильником чорноплідним. У байрачних лісах домінують дуб звичайний, ясен високий, до них примішуються в’яз голий, клен польовий та ясенелистий, липа серцевидна.
Багатий також і тваринний світ: біля водоймища, на його берегах живуть черепахи, ящірки, жаби, світ птахів налічує близько 100 видів, у водоймищах водиться майже 20 видів риб.
Природа — диво! Це великий зодчий!
Вона творити може чудеса.
Людина — мандрівник, до див охочий,
Пізнати хоче землю й небеса,
Щоб і собі творити, будувати.
Красою дивуватись кожну мить.
В природі завжди доброта і ласка.
Цікавтесь, придивляйтеся усі.
І бережіть, любіть природу-диво.
Вона натхнення щедро роздає.
І проживете радісно, й щасливо,
Бо загадка у ній і сила є.