Це
свято запровадили в 1996 році за рішенням Генеральної Асамблеї ООН. Саме цього
дня ЮНЕСКО ухвалило Декларацію принципів терпимості. У Декларації йдеться про
рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповідання, етнічної належності
чи кольору шкіри. Також сказано: «терпимість – це те, що робить можливим
досягнення миру та веде від культури війни до культури миру».
Терпимість – це гармонія в різноманітті. Це не тільки моральний обов’язок, але й політична та правова потреба.
Пропагування терпимості має особливу важливість у сьогоднішню епоху стрімкого посилення глобалізації та взаємозалежності.
Різноманіття – це безцінна перевага, проте вона може виступати й джерелом напруги. Конфлікти на національному, етнічному, релігійному, конфесійному, політичному та інших підґрунтях стали ознакою сьогодення і в нашій країні. Але толерантність спроможна розряджати потенційні конфлікти.
Цього дня за традицією в багатьох країнах проводяться акції, спрямовані проти екстремізму, різноманітних форм дискримінації та проявів нетерпимості.
Для української мови поняття «толерантність» відносно нове і однозначного тлумачення поки що немає. Для того щоб краще зрозуміти походження цього слова, пропонуємо вам невеликий лінгвістичний екскурс:
tolerancia(іспан.) – здатність визнавати відмінність від власних ідей чи помислів;
tolerance(франц.) – ставлення, під час якого людина визнає, що інші можуть думати чи діяти інакше, ніж вона сама;
tolerance(англ.) – готовність бути терплячим;
kuanrong(китайська) – дозволяти, приймати, бути у відношенні до інших милосердним;
tasamil’ (араб.) – прощення, милосердя, м’якість, терпіння, чуйне ставлення до інших.